[Деяна Станкович]

Специально для одного человека, который давно просил - мои два говностишка на украинском. Я уже давно не пишу стишки ни на русском, ни на украинском, потому что гениальна я в прозе))), но раз просили, битте. Я их уже когда-то выкладывала, и одно повествует о любви к Малфою-старшему (написано в период острой люциусомании), второе - о любви к Берлину (берлиномания заканчиваться и не думает, кстати):

Л. Малфою

Це, напевне, так легко – повільно тебе забувать,
Тихий жмуток журби раз у раз у кишеню ховати
І забувши про все, пити чай із листочками м’яти,
І чогось відсьогодні зимового дива чекать.

Це, напевне, так важко – зустрітися знов у юрбі –
Твоє світле волосся та губи – зі смаком полину
І, ламаючи руки, благать шоколад у Люпіна,
Бо ти знов, мов дементор, мене полишаєш в журбі.

Це, напевне, так сумно – ховати свої почуття
В тихій світлій кав’ярні, де осінь наллє мені кави
Вбий кохання Авадою – будь же до мене ласкавий! –
Бо ти досі для мене неволя, кохання, життя...

Це, напевне, так боляче – пити у розпачі біль
І молитись за тебе, нечулого, кожної ночі
Прокидатись, вві сні знову хмарні побачивши очі –
І тікати від себе – хоча не втечеш звідусіль.

* * *
Це як пити кохання – та знову із присмаком рути,
Це як губи до крові – бо хочеться в небо кричать...
Це, напевне, так важко – повільно тебе забувать
Це, напевне, так легко – ніколи тебе не забути.

«Берліну»

Раз у раз відчуваючи смуток, я дивлюсь туди,
Де ховає Тіргартен усі мої жалі і болі.
І у Шпреє на мене, здається, дістане води,
І лиш тут я насправді жива, і лиш тут я на волі.

А на Унтер-ден-Лінден, як завжди, всі липові крони
Трохи гірко-духмяно запахли – так пахне печаль
Ти молися за мене, моя Сталінградська Мадонно –
У Берліні весна, а у серці за осінню жаль.

Ця «der Herbst», що солодка, як мед, і така ж золотава
Назавжди залишила у світлі своїх сподівань
А у Львові, не брешуть, усе ж найчарівніша кава,
Тож я тут п’ю лиш «цвай бір», насправді, бо що мені «айн»?

І я кожного разу до себе кажу – це востаннє –
Скільки можна вертатись в одне з найфатальніших міст?
Ти не гнівай на мене, моє сірооке кохання
За такий закороткий, смішний і безглуздий мій лист:

«Я сиджу і курю під Стіною, на Східному боці,
Наді мною, оспіване, дихає небо Берліна,
Я, напевне, приїду лише у наступному році…
Prosit, милий! Бувай. Я за пивом. З любов’ю, Аліна».

@темы: ГП, личное безумие

Comments

[SeverInnka]

дуже красиві вірши!

[Деяна Станкович]

SeverInnka
а дякую!)))

[Таирни]

А добре, між іншим. Дуже-дуже добре.

[Деяна Станкович]

Таирни
ой, мені ніяково))
дякую)

[dariavdari]

Берлинский часто вспоминаю

[Деяна Станкович]

Senora Mourinho
у нас одна и та же болезнь берлиномания))

[Lessah]

Между прочим да, это же красиво! Ну почему же, почему ты перестала писать!

[Деяна Станкович]

helenvind
спасибо)
потому что хуйня стала получаться))))
разве что пропрёт когда-то - ну вот как с Берлином)

[Lessah]

Вальдесятина
Попрет обязательно, никуда не денешься, тем более, в тебе оно есть, эта искра!)))
Я вот почти шесть лет ничего не писала, и даже не думала, что снова начну, а вот поди ж ты...

[Деяна Станкович]

helenvind
оно хорошо, потому что непредсказуемо))

[Hearing Damage]

[Деяна Станкович]

пардон, мадам, но вы овца.
*смущённо*
спасибо)

[Hearing Damage]

Вальдесятина приємно чути рідну мову)

стихи на украинском туднее писать, мне кажется.

[Деяна Станкович]

пардон, мадам, но вы овца.

приємно чути рідну мову)

так) вона гарна)