06.09.2011 в 13:13
Пишет  Smth_Blue:

Ммм
Ми ще маємо мапу – загубимось ще не сьогодні.
Ми ще маємо час, бо на все свої певні години.
Наша жовта країна така безпорадна у жовтні
І такі нескінченні до щему дощі наші сині.
Наша стомлена пам’ять нікому нічого не винна
Наша чорна вода ще підживлює крани і квіти.
Наші яблука стиглі, а риба смачна бо глибинна
В наших сивих степах найотрутніші трави у світі.
Наші зустрічі світлі а втрати гіркі і нестерпні.
Наша проща до моря наш компас показує вітер.
Наші горді птахи повертаються з вирію в серпні
І по крихтах визбирують тліючі залишки літа.


(с)Катерина Бабкiна

URL записи